Menu

Три дні свободи в танці.

25 років Candoco було створено з особливою метою  – довести, що кожен може танцювати – незалежно від його можливостей, мови, якою говорить, його зросту чи ваги, - каже танцівник британського колективу CANDOCO Тоук Броні Стрендбай (Данія, Велика Британія).
CANDOCO - професійна британська танцювальна компанія, що поєднує виконавців з обмеженими фізичними можливостями і без. 
Разом з Меган Армішоу (Велика Британія) та іншими колегами Тоук відвідав Україну з виставами і майстер-класами в лютому 2017 року, аби розкрити секрет свободи через танець.
Поділитись і навчити(сь).
 
«Політика компанії CANDOCO полягає в різноманітті, кожен учасник робить щось своє, в кожному тілі є неповторність, індивідуальність. Всі ми відрізняємось один від одного, це і дає нам цю багатогранність і унікальність», - каже Меган Армішоу.
 candoco2017 7305
Компанії CANDOCO виповнюється чверть століття. Зараз складно повірити, що все починалось із занять у лондонському центрі для людей з травмами хребта (Aspire Centre for Spinal Injury). Це були започатковані Селесте Дандекер та Адамом Бенжаміном зустрічі раз на тиждень. Сама Селесте була натхненною танцівницею, що навіть після травми продовжила вірити, рухатись і створювати. Проект допоміг довести, що танець не має меж. Відтоді «Candoco» невпинно дають надію багатьом людям, що хотіли рухатись і сповнюватись всіма барвами життя. 
 
CANDOCO регулярно створює нові постановки у співпраці з іншими хореографами, започатковує різні програми для участі танцівників з  різних країн та бекграундів і постійно ділиться досвідом в рамках воркшопів у Великій Британії та по всьому світу.
candoco2017 7401
Наразі у репертуарі колективу 4 вистави. Тонкощами створення двох з них  - “Set/ Reset” (пост. Тріша Браун) та “Beheld” (пост. Александр Уітлі) танцівники CANDOCO поділились з охочими в Україні, Грузії і Вірменії у рамках туру, розрахованого на три з половиною тижні.
 
Майстер-клас в Україні відбувся завдяки зусиллям хореографа та організатора Zelyonka FEST Антона Овчіннікова з колегами. Як розповідає організатор, команда подала заявку на грант EDI AWARD  від  British Council для культурних проектів у сфері рівності, різноманіття та інклюзивності і успішно його отримала.
candoco2017 7460
Британська рада відкрита до подібних проектів і в Україні. До того ж досвід впровадження подібних змішаних груп вже має успішні приклади. Так у 2013 у Вірменії (Єреван) за підтримки Британської Ради, Міністерства культури Вірменії та інших фондів було ініційовано проект “Unlimited: Making the Right Moves”, що ставив за мету створення інклюзивного театру, де були б танцівники з особливими потребами. Театр створювався для того, щоб влаштовувати публічні покази і воркшопи і подальшого просування ідей інклюзивності.
 
Can-Do-Со-юз душі та тіла. Три дні у Школі Свободи
 
День 1
 
Триденний воркшоп у танцювально-спортивному клубі «Березіль», звісно, починається зі знайомства. Знаючи якісь дрібнички про кожного , Меган і Тоук прагнуть знайти правильний, як завжди особливий підхід до групи. Гості одразу дають абсолютну свободу. Людина може сказати щось або промовчати. Тоук починає з себе: «Я Тоук. Я радий бути тут. У мене трохи болить коліно, але все ок. Адже я тут»
candoco2017 7494 
Одразу преставляється Мег: «Я – Мег. Я  трохи стомлена, тому дещо в собі, але відкриватимусь для Вас»
Учасники називають імена і додають якісь деталі або просто усміхаються. Серед учасників є і танцівники сучасних стилів , і танцівники на візках, і актори, і всі хто практикує та плекає любов до руху як мистецтва. Перед початком майстер-класу кожен також занотовує свої очікування, знати які Тоук та Мег хочуть обов’язково:«У кожному місці ми зустрічаємо нових людей. Тому ми прагнемознати, що Вам потрібно. Говоріть з нами. Ми хочемо Вас почути». 
candoco2017 7527
Британські гості прочитають їх, аби ще більше проникнутись динамікою групи. Часто це дає розуміння того, що треба пояснити додатково. Проте цього разу, як вони скажуть згодом, вималювалась потреба  дати інструменти і способи впроваження методик CANDOCO, а не просто обговорювати інклюзивність.
 
В рамка триденного воркшопу вони прагнуть поділитись з українськими танцівниками особливостями двох вистав, які цього разу привезли в Україну. Йдеться про «Beheld» (постановка Александра Уітлі) та «Set and Reset / Reset» (постановка Тріши  Браун).
candoco2017 7528 
До справи. Кожен учасник може розігрітись по-своєму, після цього Меган та Тоук пропонують зробити легкі вправи разом і одразу переходять до введення в атмосферу постановок. Зокрема, йдеться про свінги і оберти. Гості з Великої Британії пояснюють особливості виконання цих рухів, додають деталі, пропонують поєднувати різні форми і думати про зміну напрямку. Проте жорстких рамок нема. Кожен виконавець їх встанолює сам для себе.
 
Тоук та Меган показують фрагмент вистави «Set and Reset/Reset», а згодом  обіцяють навчити двох невеличких фрагментів.
Меган показує кілька разів. Інші повторюють без жодних слів чи коментарів. Потім танцівниця виконує і пояснює з надаванням руху певного звукового забарвлення, що краще відображається на природі руху. А тепер час танцювати все разом у лінії. Вмикається музика і перформерипочинають свої монологи, які перетворюються на розмову тривалістю в цюсмужечку і глибину того, що хочеться висловити через рух.
 candoco2017 7547
Згодом Меган і Тоук покажуть частину вистави на комп’ютері. Як же цікаво чути ту саму музику, розуміти філософію рухів цих людей. Адже секунду тому ти пропускав це через себе і говорив з іншими про це. Без слів, звісно. Аби глибше усвідомити виконання і все пережите під час нього, протягом перерв хтось щось нотує чи задумливо сидить. Це не просто похід на ланч, це можливість перетравити щось на значно глибшому рівні.
 
День 2
 
На другий день Тоук та Меган розкривають танцювальні секрети постановки «Beheld».
Ми ходимо у просторі, заповнюємо всю кімнату, зустрічаємось поглядами. Меган каже обрати людину, але не говорити нічого, бути якомога ближче абож якнайдалі до неї. Потім беремо двох інших, малюємо трикутники. Зважаємо також і на оточення. Переміщуючись у просторі, ми змінюємо швидкість, рухаємось швидше чи повільніше. А потім «Стоп!». Прийшов час пограти у нову гру. Ні, не хованки. Тут ми радше буде розкривати, а не замовчувати. Саме різні завдання та ігри допомагають прийти до певної хореографічної наповненості.
candoco2017 7558
У грі  «Шосе» ми знову сновигаємо кімнатою, як і раніше змінюючи напрямки, але теперу будь-який момент один з нас може зупинитись, решта ж починає бігати спереду чи ззаду. В певний момент «людина на шосе» відкриває очі і повертається до блукання кімнатою. Згодом учасники не просто мчать довкола того, хто зупинився, а й торкаються. Кожен дотик різної сили і наповнення. І ось ти ніби дійсно посеред швидкісної траси, а ці торкання - думки, що мчать у голові. Музика чиїхось кроків та вітер порухів.
candoco2017 7599
«Наша мета - дати людині різноманіття відчуттів – від легкого торкання до міцного стискання. Але ми не повинні перенавантажувати людину. Ці меседжі треба перетравити», - інструктує Меган.
А тепер – до вправ з «Beheld». Спочатку - черговий челендж собі. Малюємо прямі лінії, потім кола. Лише одна частина тіла одночасно. Маємо бути суворі до своїх рухів, контролювати кожен з них, перевіряти його правильність. Граємо з ритмом.
«Зверніть увагу на якість Вашого руху. Аналізуйте, як вона змінюється. Використовуйте все  - навіть точки всередині Вашого тіла чи під шкірою», - радить Мег.
candoco2017 7554
Щоб ми не робили, ми не забуваємо, де ми і хто довкола. Коли приходить час роботи з партнером, то завжди обираємо когось нового, адже мета - більше дізнатись про інших і про себе завдяки цій інтеракції.
Партнер торкається до точки,а інший обирає : зробити пряму лінію чи дугу, потім обирається нова точка. Довго не зациклюємось на одній частині тіла, лишаємо більше простору для фантазії. В свою чергу ті, хто  імпровізують, мають бути максимально точними у своїх рухах. Наступний етап – відлуння отриманого дотику у іншій частині тіла. Основна задача - продемонструвати природу торкання максимально подібно. Партнер  - ніби дослідник, але дослідник водночас і ти, бо теж вивчаєш, щоправда, себе.
candoco2017 7575
Ми робимо кілька вправ, потім переглядаємо частину постановки на відео. І ось  час сказати своє слово – створити соло та дуети, використовуючи пророблені завдання. Тоук радить максимально широко охоплювати те, через що ми рухаємось:
«Не риньте за ідеєю, що одразу йде в голову , діючи за принципом найперше – найкраще. Повивчайте. Подосліджуйте. Дайте собі свободу».
 
ДЕНЬ 3
 
Третій день присвячено контактній імпровізації і роботі з партнером. Всі трохи стомлені, але в приємному сенсі. І як каже сам Тоук: «Завжди пам ’ятайте, що кріпатура – це добре».
Цього дня половину танцювального класу вкрили матами. І це вперше, коли - як зізнаються Тоук та Меган - учасники воркшопу зійшли з візків.
Головного правила ініціативи і свободи дій ніхто не відміняє, навіть заохочує: «Нема правильного чи неправильного способу руху. Якщо Ви хочете зупинитись, перейти в інший кінець кімнати, переосмислити. Попити води – це ваше право» - , каже Тоук.
candoco2017 7592
Меган і Тоук весь час цікавляться, чи нема у нас питань, бо потреба у відповідях часто виринає після виконання певного
об ’єму матеріалу та вправ.
Для нових завдань у кожного завжди інший партнер. Так ми краще вивчаємо і себе, і людей, з якими комунікуємо. Цього разу ми обираємо людину, з якою будемо працювати, а потім можемо знайти собі місце в будь-якій частині залу, проте пам’ятаючи один про одного.
candoco2017 7599
Лежимо на підлозі. Тіло тане, і всі линемо глибше в паркет. Ми - ніби острови зі своїм ландшафтом та унікальною природою. Але як і все навколо можемо змінювати положення, змінюватись взагалі – головне з усвідомленням кожного поруху.
Потроху переміщуємось, аби бути ближче до партнера. Потім один з нас лишається на підлозі, а інший сидить поряд, налаштовуючись на дихання іншої людини. Ось так і комунікуємо – диханням в унісон.
Зараз ми станемо мольбертом для зображення рухів. На нас малюють лінії, кола, напівдуги, а ми їх малюємо в повітрі. Ми -художники в квадраті, ми - художники одночасно. А наша пам'ять - фотоапарат. Ми живимо один одного новим баченням руху і способом його відтворити, рухаємось з думкамипро танцювальний діалог, що щойно відбувся. Наче опора одне для одного. Проте час змінити ролі, адже художники руху мають знати різні техніки.
candoco2017 7629
Тоук весь час підказує і радить, а головне мотивує робити і не перевантажуватись думками про відповідність тим чи іншим канонам: «Ми тут просто, щоб бути разом.Це просто дослідження. Ми не знаємо, що буде далі. Нам не треба знати відповіді. Просто відпустіть себе. Дайте свободу. Дайте собі думати.»
 
Тоук розповідає , що у його навчанні завжди було набагато більше уваги на технічну складову. У CANDOCO ж акцент робиться на те, «як я це роблю, як я поєдную те, як рухаюсь з моїми думками», а головне, - чи робиться це гармонійно":
«Це навичка, яка потребує певного часу на розвиток та дослідження. І вже потім Ви можете це використати у будь-якій сфері свого життя. Йдеться не тільки про танець, а набагато більшу кількість життєвих ситуацій».
candoco2017 7639
Чимало постановок Candoco створено завдяки численним імпровізаційним вправам і різним шарам додаткових вправ і взаємодій з іншим. Наприклад, ми робимо вправу «Контакт», де шукаємо  точку перетину з партнером , а між цим ніби шукаємо шлях до нової. Ми спілкуємось на рівні шкіри мовою руху. Це не обов ’язковло дотик, часом це погляд або зв'язок на емоційному рівні.
Меган бачить, що нам не завжди просто. Але в цьому і дивовижа, переконана вона: «Я люблю ці моменти, коли Ви усвідомлюєте, що Вам складно передати рух. Як? Куди? Але це добре-не знати. Це гарне місце для досліджень». Виконавши кілька вправ, ми підготувались до інтеракції з іншими. Всі стоять, створюючи ніби рамку для тих, хто вийде і почне діалог. Всі, хто спостерігає роблять цей діалог, робить його гучнішим і чіткішим.
Трохи згодом Меган та Тоук пропонують зануритись у роботу «Ноттурніно» (2014, постановка Томаса Гоерта) про оперних співачок у будинку для людей похилого віку. Вся робота побудована на структурованій імпровізації, на особливому способі руху і безлічі нашарованих завдань.
candoco2017 7334
Ми виконуємо вправу «Науковець», коли ми танцюємо від суглобів, одна частина тіла рухається, а інші -  фіксовані. Всі слідкують,  щоб це був лише один рух, потім поєднуємо два. Але це не можуть бути однакові речі.
Потім партнер направляє нас і виправляє помилки. Наш танцювальний співрозмовник обирає одну точку - відкриття чи закриття суглоба, дві точки - обертання суглоба. З часом можна збільшувати швидкість.
Ще одна вправа «Магнетизм» вкотре допомагає налагодити контакт з партнером . Ми знаходимо дві точки на тілі і намагаємось поєднати дві точки свого тіла з точками партнера. Рухаємось, зберігаючи цей магнетизм, уникаємо простих варіантів і весь час змінюємо обрані точки.
candoco2017 7382
Постановка багатьох перформенсів так і будувалась. Брали гру, а потім додавали шари: «Іноді ми втрачаємо щось, але в цьому і суть доповнення, бо створюється нове, що знову ж є суттю компанії CANDOCO - танцівники доповнюють один одного», - каже Тоук.
Інтеракція з усієї групою – теж у списку наших вправ. Хоча це і здається складним, це не є відтого менш захоплюючим. Ми розходимось по різних частинах кімнати, а потім збираємось разом і намагаємось знаходитись так близько як тільки вдасться без зміни відстані між людьми. Меган каже, коли робити раптові паузи, змінювати напрям руху. Спочатку зберігаємо відстань, потім ні. І ось людина, що стоїть попереду - головує – задає ритм і напрям.
 
КНИГА ВІДГУКІВ
 
Наприкінці дня,  а часом кожного завдання ми обговорювали відчуте і пережите. Часом це всі разом, часом у невеличких групах.
Антон Овчінніков був вражений наскільки легкою і невимушеною була взаємодія всіх людей у групі: «Для мене це вперше,якя побачив, щоукраїнські танцівники так тісно співпрацюють з танцюристами навізках, а ще  я вражений, наскільки цей процес природній».
candoco2017 7484
Професійний танцівник на візку Олександр Онищенко здобув багато перемог. Але як би багато він би умів, новий досвід був для нього винятково корисним: «Наші гості організували роботу таким чином, що зник будь-який елемент змагання. З'явилась якась безоціночність. Це дуже звільняє, дає свободу самовираження.  За рахунок такої згуртованості змінюється відчуття часу. У мене складається враження, що ми тут набагато довше»
 
Меган одразу підхоплює: «Саме так все влаштовано у компанії. У нас нема солістів чи головних танцівників. Нема якоїсь боротьби. Ми - команда.»
Не може змовчати про свої враження і пані Олена Чиж. Олена Леонідівна - головний тренер Національної збірної зі спортивних танців на візках і готує чемпіонів у клубі «Березіль». Вона весь воркшоп захоплено спостерігає за танцем учасників і підтримує як постійний вболівальник.
candoco2017 7316
 
Пані Олена тренує спортивних танцівників і додає, що попри те, що часто судді оцінюють техніку, перемагає той, хто добре вміє комунікувати з партнером: «Мене вразила природність, з  якою проходила Ваша співпраця – коли якісь дуже важливі моменти і рішення, що все відбувалось за рахунок спонтанного виконання і в той самий час була якась усвідомленість, як енергія перетікає від одного руху до іншого. Мені, чесно кажучи, дуже хотілось помолодіти і приєднатись до Вас».
Раніше Олена Чиж сказала своїй учениці Наталі Беспаловій, що відкриває своїх учнів знову – «наче нові люди народились».
Наталя додає, що Олена Леонідівна тільки і бачить їх у візках, а зараз побачила єдність тіла, розповідає Наталя: «У мене завжди була проблема з імпровізацією на якихось загальних задачах. Тут я змогла це в собі розвинути. Ти використовуєш або певні елементи, або маєш певний обмежений простір. Найбільше сподобалась контактна імпровізація, де є комунікація з партнером. Це не просто репетиція і відточування. Ми примушуємо наше тіло думати і коли ми працюємо, то відчуваємо один одного, хто і що може робити».
candoco2017 7299
Спортсменці і чемпіонці збірної України по спортивним танцям на візках Олені Чинці цікаві все нові форми руху,бо вона прийшла наповнитись, говорити, надихатись. Олені вдалось побувати на двох майстер-класах від "Candoco" – у 2014 та зараз. Обидва особливі і дуже відмінні один від одного, що робить цей досвід незабутнім. Тоді було тяжіння до рухів повсякденного життя, імітація рухів, також була хореографія з вистави. На цьому ж воркшопі вона відкрила для себе абсолютно нові грані: «Цього разу я знайшла більше інструментів, які я просто беру і користуюсь. Коли я раніше створювала хореографію, то завжди думала, як адаптувати рух під танцівників навізках, щоб він дійсно виглядав схожим. А тут дається завдання і ключик. І тебе не запитують, як це зроблять«колясочники». Тут це не пояснюють, ти вивчаєш своє тіло. За цим цікаво спостерігати. Між танцівниками є контакт, відчуття партнера. Це для мене відкриття - з абсолютно простих речей складаються цікаві форми, ідеї, лінії».
 
***
 
Всі, звісно, сумують завершенню воркшопу, але Мег та Тоук раді, що змогли поділитись досвідом з тими, хто вже зазаз починає створювати українську версію Candoco. Цей майстер-клас – прекрасна відправна точка, адже ми всі шукаємо свободи і рухаємось до неї по-своєму, каже Тоук: «Ми часто заходимо в студію CANDOCO і не знаємо, що буде. Звісно, ми робимо вправи на розігрів. Іноді робота інтенсивна, іноді йдеться про кілька вправ і ми здебільшого досліджуємо. Але часто все вирішує момент, тобто «тут і зараз».
 
Ольга Герман, 2017
  • Оцените материал
    (1 Голосовать)
  • Опубликовано в СОБЫТИЯ
  • Прочитано 935 раз

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены

Наверх

Подписка на новости